Автор admin 
Поки переважна більшість смартфонів продовжує тримати стару добру моноблочну форму зі скла та алюмінію (або титану, сталі тощо), є одна з небагатьох ніш, якій таки вдалося закріпитися, залишивши хоч якесь різноманіття. Йдеться про складані пристрої. Надпопулярними вони не стали. Але доля успіху таких смартфонів, можливо, ще попереду. Й це “попереду” може бути вже набагато ближче, ніж здається (не прогноз, наразі лише припущення).
Перед нещодавнім виходом гарнітури змішаної реальності Apple Vision Pro було чимало розмов, що саме купертинці зможуть зрушити подібні пристрої з місця. Проте такого не сталося. Шолом потрапив до магазинів з нічогенькою стартовою вартістю у $3 499, що зробило його забавкою для доволі заможних ентузіастів та майже не вплинуло на ринок застосунків чи контенту. Ба більше зараз ще й ціна додала пару сотень.
А от зі смартфонами така історія може зіграти не так. По-перше, Apple вже разок перевернула догори дриґом цю категорію й досі залишається безумовним лідером преміального сегмента. По-друге, новий CEO компанії — Джон Тернус — людина “розробки”, а не “бухгалтерії” (при всій повазі до професії), як Тім Кук. Хочеться вірити, що новий очільник компанії приділятиме більше уваги саме пристроям, має своє цікаве бачення та запас ідей на майбутнє. По-третє, поточний розвиток технологій все ж дозволяє сміливіше “гратися” з нестандартними рішеннями, ніж це було кілька років тому.
Тож у цьому матеріалі коротко зафіксуємо поточний стан гілки складаних смартфонів напередодні появи такого iPhone, щоби було куди зручно повернутися й поглянути, чи вдалося Apple цього разу підштовхнути індустрію своїми ідеями та реалізацією до чогось більшого, ніж є станом на 2026 рік.
Становлення “розкладачки” та “книжки”
Коротко згадаємо, що загалом формат складаних мобільних ґаджетів з’явився сильно до появи смартфонів. Якщо облишити різні, скажімо, електронні органайзери (у мене навіть досі є раритетний Casio B.O.S.S. SF-5300B) й перенестися ближче до потрібних пристроїв, то у часи буму стільникових телефонів формат “розкладачки” був дуже популярним.
Стильні телефони на кшталт Motorola Razr V3 мали шалену популярність серед звичайних користувачів, тоді як бізнес-пропозиції намагалися відкриватися з більшими дисплеями всередині та QWERTY-клавіатурами. Ще були різноманітні “фліпи” та слайдери, а також велика кількість нестандартних рішень, про які ми не так давно ностальгічно згадували.
Все ж, попри дійсно велику кількість опцій, саме складані пристрої набували найбільшої популярності після моноблоків, якщо у певних випадках не випереджали їх. Деякі були компактніші, деякі просто стильні. Й попри численні механічні проблеми та простір для покращень, доволі доступні ціни дозволяли покупцям не сильно ображатися на певні недопрацювання та залишатися вірними формату.
Тимчасова пауза на лаві запасних
Проте сенсорні дисплеї та подальший розвиток смартфонів буквально за кілька років сильно змінили всі попередні підходи. Зовсім маленький сенсорний дисплей вже був би незручним, а операційні системи таки розраховували на щонайменше 3-4 дюйми простору для комфортної роботи. Й з урахуванням того, що формат невеличких “розкладачок” не передбачав настільки великих екранів, від нього швидко довелося відмовитися.
Звісно, це не означає, що всі наявні телефони враз зникли й все. Якийсь час користувачі ще тримали їх і успішно “доношували”. Але стрімке зростання популярності iPhone та конкурентних Android-смартфонів (ще була спроба з Windows Phone, але то таке) все ж витиснули як телефони, так і більшість цікавих формфакторів з ними, залишивши нас із чимраз більшими чорними прямокутниками в руках.
Однак ностальгія не змушувала на себе довго чекати. Минулі успіхи подібних форматів та жага знайти щось нове так чи інакше спонукали окремих виробників експериментувати. Невеличких “розкладачок” не побільшало, але “книжки” з’являлися (наприклад, ZTE Axon M, LG G8X ThinQ, Microsoft Surface Duo тощо). Великого попиту, звісно, не набули. Допоки не з’явилася одна деталь, яка стала абсолютним геймченджером у цій ситуації.
Гнучкі дисплеї
OLED-матриці серед іншого набули цікавої особливості — вони можуть бути гнучкі. Були випадки, коли матрицю загиналася всередині корпусу смартфона, що було певною конструктивною особливістю. Але що більше досліджувалися та просувалися подібні експерименти, то ближчими ми стали до складаних смартфонів.
Правда, це теж відбулося не одномоментно. Спочатку смартфонам діставалися екрани, які загиналися по боках. Тут одразу згадується Samsung Galaxy Note Edge, праву частину дисплея якого “протягли” далі, ніж очікувалося. Там з’явилися додаткові віртуальні панелі керування й інші нові функції. Хоча фактично це був початок тестування гнучких екранів у руках реальних користувачів.
Пізніше такі вигини матриць стали симетричними, що потягло серію подібних рішень у різних виробників. Й доходило до екстремальних спроб “обгорнути” дисплеєм цілий корпус, як Xiaomi Mi Mix Alpha. Одночасно із цим OLED-матриці покращували структуру, якість зображення, яскравість тощо. Звісно, більше досвіду набувалося зі згинанням: статичним для користувачів, але динамічним — у розробці. Й, власне, чимало цього досвіду й стало базою для складаних смартфонів. Проте врахувати треба було ще й формат.
Перші складані смартфони та формування нових стандартів
До 2018 року можна було побачити демонстраційні матриці та новини від інсайдерів. Перший же реальніший варіант екрана, який дійсно можна було згинати та повторно розгинати, представили вже без сюрпризу, але відчуття чогось нового все ж було. Причому такий дисплей вже був частиною нового китайського смартфона — Royole FlexPai, а не просто концептуальним зразком. Проте на відміну від поточних стандартів, пристрій більше нагадував планшет, який вигнули, так би мовити, назовні.
Він й вважається першим зразком складаного смартфона, який дістався ринку. Продемонстрований на CES 2018, під кінець того ж року він таки надійшов у продаж у Китаї. Наступного року “підтягнулася” конкуренція. З таким же принципом було показано Huawei Mate X, проте вигляд він мав значно приємніший. Великого досвіду роботи з подібними пристроями на той момент ще ніхто не мав, тож такі моделі більше нагадували дуже сміливі експерименти, хоча Huawei якраз більше нагадував щось доконане.
Втім, 2019 рік запам’ятався шанувальникам такого формату й появою першого Samsung Galaxy Fold. Він вже був у звичнішому нам нині форматі “книжки”, мав зовнішній та внутрішній дисплеї. Схожі прототипи були й в інших виробників, але саме Galaxy Fold набув найбільшої популярності й переважну більшість часу тримав гілку лідерства у ніші.
Вже з 2020 року також Samsung вдалося спробувати відродити згадані нами на початку “розкладачки”. За часів стільникових телефонів у Samsung було кілька популярних моделей, тож повернути формат виробнику було цікаво. Власне, Galaxy Flip і став тим логічним продовженням концепту. І, знову ж, є одним з найпопулярніших у своєму класі.
Ба більше, попри те, що складані смартфони Galaxy Fold та Galaxy Flip не були представлені першими, обидва формати стали трендсетерами та задавали подальший тон розвитку категорії складаних смартфонів. Саме за такі формати “зачепилися” й конкуренти. Так, це вже не ті пристрої, які були колись давно. Але у порівнянні з навалою “однакових” моноблоків — це дійсно щось інше.
Особливості та виклики
Якщо раніше, з абсолютно зрозумілих та об’єктивних причин, найслабшим місцем були механізми шарнірів “складанок”, то у сучасних опцій “трошки більше” викликів. Незалежно від формату, все стало неймовірно складнішим. Й інженерам усіх виробників, певно, досі дуже складно висипатися, адже роботи, як-то кажуть, “непочатий край”. А оскільки проблеми зі сном у всіх, розслаблятися також взагалі ніколи.
Вигнуті назовні дисплеїв навіть згадувати не хочеться. Величезний екран, який не захищає ані чохол, ані навіть скло (адже гнучкі дисплеї мають своєрідне м’якіше покриття), навряд міг розраховувати на тривалий час роботи. Твердіші матеріали страждають від простих ключів у кишені, а куди вже гнучкій матриці… Власне, ось чому й “вижили” лише такі формати, які передбачають гнучкий дисплей всередині.
Перші моделі допрацьовували дрібні та глобальні підходи до шарнірів. Причому це мало розв’язувати щонайменше дві задачі. По-перше, звісно, механізм мав бути достатньо надійним, щоб витримати щонайменше кілька років експлуатації в умовах, коли користувачі преміальних ґаджетів вже звикли до захисту від води та пилу. Заразом було б не зле й гарно тримати не лише повністю розкриту чи закриту позицію, але й впевнено почуватися у проміжках.
По-друге, конструкція шарніра також впливала й на лінію “зламу” посередині дисплея. Це й досі одна з перших речей, на які звертають увагу з появою нових моделей. І що менш помітна та відчутна ця “складка”, то крутішим вважається пристрій (хоча фактично вони майже ніколи не були серйозною проблемою у буденному користуванні).
Окремо сам гнучкий дисплей має очевидну складність в експлуатації. Відкриваючись десятки — якщо не більше — разів на день, матриця піддається певному стресу. Не кажучи навіть про ряд обмежень, який одним з перших побачить користувач при налаштуванні нового смартфона. Це попередження, що сильний натиск нігтем чи гострим предметом може пошкодити покриття, потрібно бути уважним, щоб не закрити щось всередині, не знімати встановлену захисну плівку тощо. Також з часом лінія зламу все ж стає помітнішою, що “у довгу” залишається моментом для доопрацювання.
У точках продажу можна зустріти додаткове страхування екрана із гарантією заміни за різних умов. І у Мережі можна знайти опис різних історій про те, як такі дисплеї виходили з ладу й без екстремальних ситуацій. Тож певний елемент “лотереї” все ще актуальний. А оскільки навряд будь-які механічні деталі колись виготовлятимуться з нульовим браком, повністю позбутися потенційних проблем не вийде. Хоча й з часом ризик натрапити на такий все ж зменшується.
Тривалий час складані смартфони різних форматів також залишалися й доволі важкими та товстими. Однак ближче до сьогодення це вдалося виправити. Проте лишилися питання до нагріву. Враховуючи вартість та позиціювання, складаним смартфонам такого типу дістаються потужні чипи, які складно охолоджувати у таких корпусах. Й хоча не так і багато задач використовують усі потужності процесора, нагрів та, як наслідок, примусове скидання продуктивності, все одно зустрічаються.
А обмежений простір та великий дисплей також роблять виклик для автономності. Завдяки переходу на кремній-вуглецеві акумулятори все ж стало простіше. Але це полегшення наразі відчуватимуть лише власники “свіжіших” версій складаних смартфонів. Й досі залишається питання, як швидко такі батареї втрачатимуть ємність й наскільки це буде помітно після тривалої експлуатації.
Своєю чергою “розкладачки” зайняли позиції іміджевих пристроїв: вони відчутно дешевші за “книжки” та “паспорти”, відповідно отримують простіше “залізо”. Але й набір особливостей у них сильно не відрізняється. Хіба що масштаб менший. Тож ті самі лінії згину, менша автономність, троттлінг та інші питання тут також актуальні.
Поточний стан складаних смартфонів
За минулі пару років у ніші складаних смартфонів відбулися відчутні зміни. Пристрої нарешті скинули чимало ваги та товщини, зовнішні екрани стали в рази зручніші та функціональніші, збільшилася автономність, зникли зайві шпарини на лінії згину тощо. Кількість та якість камер може поступатися моноблочним флагманам, проте сильно вони не пасуть задніх. Тим паче цінують такі смартфони геть за інші можливості.
Тенденції сформувалися наступні. Категорія “фліпів” є доступнішою та “стильнішою” опцією. Це не ультимативні пристрої з найбільшими показниками продуктивності. Тут навіть маркетологи не сильно граються з подібними цифрами. Це у першу чергу саме іміджеві ґаджети. Й вони дійсно стильні та, на мою скромну думку, дуже зручні. Їм не потрібні великі кишені, а для виправдання покупки немає жодних специфічних кейсів. Ви хочете незвичний смартфон, який буде добряче вирізнятися на загальному фоні? — “Фліп” буде чудовим рішенням.
Серед найпопулярніших опцій знайдуться Samsung Galaxy Flip та варіанти реінкарнації Motorola Razr (звичайний чи Ultra). Серед менш популярних у нас моделей є й, скажімо, Xiaomi Mix Flip. Але загалом такі смартфони, як-то кажуть, “на любителя” й пасуватиме не кожному. Ентузіастам, які у першу чергу дивляться результати бенчмарків та порівнюють можливості камер, такі пристрої будуть не дуже цікаві.
З ексклюзивних та доволі обмежених опцій є “трифолди” — смартфони, екрани яких складаються з одразу трьох частин. Таке незвичне та дуже високовартісне “оригамі” пропонує Samsung Galaxy Trifold та Huawei Mate XT Ultimate Design. Наразі це більше експеримент та ймовірність побачити такий десь у реальному використанні здається навіть меншою, ніж зустріти живий McLaren P1.
А найбільше уваги мають “фолди”, серед яких є два варіанти підходу — “книжка” та “паспорт”. Перші запропонують вищі та вужчі дисплеї з акцентом на продуктивність та мультитаскінг. Саме цей формат став лідером ринку та має найбільше конкурентних пропозицій серед складаних смартфонів. Причому вони встигли напрацювати непогану популярність, хоча й порівняно зі звичайними смартфонами, продажі все ще відносно невеликі.
Другі ж — компактніші, ширші, та більше орієнтовані на споживання контенту, хоча й менше поширені (поки що?). І що цікаво, концепція “паспорта” не є новою, але найбільша увага до саме такого формату виникла лише зараз, разом з презентацією Samsung Galaxy Fold8. З тим, як складаним моделям вдалося “схуднути” за минулі пару років, для Fold8 нині найкращий час для другого старту подібного формату. Але момент підібрано ще з однієї причини.
Паралельно із цим релізом, до виходу готується перший складаний смартфон від Apple — iPhone Ultra (якщо поточні інсайди відображають фінальну назву). З урахуванням того, що Samsung постачає Apple дисплеї, “передбачити”, який саме формат планується новим найбільшим конкурентом, було не дуже складно. Тим паче є впевненість, що у тестовій лабораторії точно готувалися варіанти на саме такий випадок. І ось “цей час настав”.
Якщо ж казати про поточну популярність, то “фолди” випускають Samsung (Galaxy Fold8 Ultra, Galaxy Fold8), Google, нарощує популярність Honor, OPPO, Vivo, нещодавно приєдналася Motorola, є низка суто китайських моделей… Тобто конкуренція дійсно існує попри те, що у нас частіше за все зустрічається саме Samsung. Втім через поточний стан кризи пам’яті, яка тягне за собою масу проблем та викликів для виробників, є немаленька ймовірність суттєвого зменшення гравців не лише у таких нішах.
Одночасно найкращий та найгірший момент для Apple
Напевно, Apple мала змогу застрибнути до цієї категорії пристроїв сильно раніше; приблизно те саме було, скажімо, й з віртуальною/доповненою реальністю. Втім, відносно консервативний підхід компанії минулого десятиліття показав, що Apple схильна “витримати момент” й або свідомо не поспішає у нішеві категорії, або розгубила пунктуальність та дух авантюризму.
Вихід iPhone Ultra припадає ж якраз на той момент у розвитку саме цих пристроїв, коли цікавість до них зростає у тому числі й через нові можливості, яких банально складно було досягти трохи раніше. Заразом iPhone Air можна вважати своєрідним тестом половинки iPhone Ultra, як саме тонкого пристрою.
Нові мобільні чипи все ефективніші у таких корпусах, шасі нарешті стали зручними та міцними, напрацювання складаних матриць покращують зручність та довговічність, зменшення витрати енергії та нові акумулятори дозволяють відійти від розетки… Словом, складані смартфони дійсно дуже сильно еволюціонували за минулі 2-3 роки. Тепер вони дуже відчутно відрізняються від перших спроб й точно не нагадують дорогі експерименти.
Але разом із цим момент є одним із найскладніших. Захмарна вартість пам’яті не планує знижуватися, що негативно впливає загалом на ціну готових пристроїв, ще й обмежує доступ до замовлень. Тобто нові смартфони не лише відчутно дорожчають, так ще і їх кількість на старті може бути дефіцитною. Інсайдери давно говорять про те, що навіть попри доволі нескромний цінник на рівні $2 000 (якщо не вище), придбати iPhone Ultra буде складнувато. Тож навіть маючи потрібні кошти, є шанс того, що ще й доведеться почекати у черзі. І не добу перед магазином, а у віртуальній черзі очікування нових постачань.
Ще одним цікавим фактором є софт. Всі складані смартфони мають додаткові жести для організації вікон та різноманітні пов’язані із цим трюки, є рішення для роботи майже у десктопному режимі із зовнішнім монітором, відкривання кількох вікон одночасно тощо. Що саме із цим зробить Apple — гарне питання, на яке наразі немає чіткої відповіді. Також софт третіх сторін не завжди охоче адаптується під нові формати. І якщо новий поштовх від Samsung та запуск iPhone Ultra підштовхнуть сторонні застосунки звернути більше уваги на “фолди”, буде дуже добре.
Замість висновку
Попри помітний ажіотаж у профільних медіа та блогерів, складані смартфони наразі є порівняно невеликою нішею, цифри продажів якої не порівнюються зі звичайними моделями. Проте ця ніша, на щастя, чудово розвивається й актуальні моделі викликають зацікавленість навіть у колишніх скептиків. І це чудово, адже додає хоч якогось різноманіття форматів.
І якщо до цього розвивати таку категорію бралися лише виробники Android-смартфонів, то цього року змагальний інтерес додасть ще й Apple, випустивши свій перший складаний смартфон — iPhone Ultra. Чи зможе Apple стати трендсетером у цій ніші, запропонувавши щось принципово нове? — Питання із зірочкою. Але те, що для конкуренції це буде хороший поштовх, точно зіграє на руку поціновувачам таких ґаджетів.
Єдина проблема полягає у вартості. На жаль, допоки ціна та доступність пам’яті не планує велике піке, наважитися на придбання настільки дорогого смартфона буде все складніше. Й це також певним чином стримуватиме додаткові можливості, які доведеться пропускати суто для втримання цінника. Не кажучи навіть про те, що й поточна вартість дозволяє за ті самі гроші придбати непогані смартфон та планшет. Проте якщо оптимістично дивитися у майбутнє, у якому ніша складаних смартфонів зможе втриматися та пропонувати доступні рішення, на ринок смартфонів очікують цікаві часи.